- здобич
- [здо/биеч]
-ч'і, ор. -ч':у
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
здобич
Смотреть что такое "здобич" в других словарях:
здобич — і, ж. 1) Добуте, захоплене і т. ін. на полюванні, у бою, з надр землі тощо. 2) Те, що є предметом полювання, ловлі, захвату і т. ін.; жертва. 3) розм. Те саме, що здобуття … Український тлумачний словник
здобич — (те, що добуте, захоплене на полюванні, у бою, з надр землі тощо), пожива, роздобуток … Словник синонімів української мови
здобич — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
користі — здобич … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
луп — здобич, трофеї; грабіж, пограбування … Зведений словник застарілих та маловживаних слів
чатувати — у/ю, у/єш, недок. 1) перех. і неперех., кого, що, біля кого – чого, над ким – чим.Охороняти когось або щось. || неперех. Стояти на варті; вартувати, стерегти. || Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його спокій або стежачи за… … Український тлумачний словник
добича — рідко до/бич, і, ж., розм. Те саме, що здобич 1), 2) … Український тлумачний словник
дуван — у, ч. 1) іст. У тюркомовних країнах – здобич на її поділ. 2) Відкрите підвищене місце … Український тлумачний словник
дуванити — ню, ниш, діал. Полювати, ділити здобич … Український тлумачний словник
здоба — и, ж. 1) діал. Здобич. 2) збірн. Вироби зі здобного тіста … Український тлумачний словник
